геометричних форм по всій площі шибки, із круглими фрагментами (ронделями) по краях. У контексті історії архітектури та мистецтва України цей ансамбль є яскравим прикладом європейського вітражного мистецтва доби модерну. Нині він демонтований і чекає на подальші наукові дослідження. Богдан та Варвара Ханенки, окрім власне колекціонування, приділяли час вивченню придбаних творів. У консультаціях із дослідниками вони провадили їхню наукову обробку. Так, у 1896, 1899, 1911–1913 роках Ханенки видали каталоги картин, а у 1899–1907 роках – альбоми-каталоги археологічних пам’яток та церковних старожитностей. Богдан Ханенко залишив у спадок мемуарний нарис, присвячений історії їхнього з Варварою художнього зібрання. Цей рукопис містить цінну для дослідників інформацію. Його було опубліковано 2009 року під назвою «Спогади колекціонера».2 Утім, у Богданових мемуарах, присвячених переважно придбанню картин та скульптур, немає ані слова про купівлю вітражів. Натомість у музейному архіві зберігаються три інших документи, де можна віднайти фрагментарну інформацію про формування та перший перелік цієї частини колекції. Один із них – власноручні записи Богдана Івановича із зазначенням вартості, а подекуди – і джерел походження предметів. У цих записах в розділі «Скло» є дванадцять об‘єктів: десять з них визначено як «віконне скло» і два – як «картини на склі (églomisé)». Документ не містить повноцінних інвентарних описів, це радше стислий особистий конспект. Тому зіставити згадані там твори з наявними – досить складно. Вірогідно, під №6 «Віконне скло. Швейцарія, виріб XVI століття, священний сюжет; 2000» записано вітраж «Зішестя Святого Духа» (інв. № 301 БР МХ), а під №№ 2–3 «Віконні шибки, німецької роботи XІV століття, зображення священних сцен; 300» – «Явлення Христа Марії Магдалині» та «Моління про чашу» (інв. №№ 137, 138). Джерело походження зазначене лише біля одного предмета – вітража із зображенням архангела Гавриїла: «Піррі, № 426 кат.». Цей запис можна вважати вказівкою на аукціон колекції Філіппо Піррі, що відбувся в Римі 1889 року. Фотографія та опис твору, що опублікований під № 426 на сторінках каталогу Піррі, повністю підтверджують це припущення. Другий документ – каталожні описи предметів колекції Ханенків 1919 року, зроблені першими співробітниками новоствореного музею. Це відбулося ще за життя Варвари Николівни і, ймовірно, у консультаціях із нею. Вітражів у згаданих описах вказано лише шість: «Зішестя Святого Духа» та п’ять маленьких із гербами та святими. На сторінці з описом «Зішестя Святого Духа» у графі «Походження» зазначено: «Колекція Tolin». Тобто цей вітраж було придбано на аукціоні зібрання Адольфа Толлена у Парижі 1897 року, що підтверджує детальний опис предмета під № 76 на сторінці аукціонного каталогу. На жаль, цим вичерпуються доступні сьогодні письмові згадки щодо джерел походження вітражів у колекції Ханенків. Єдине припущення, яке ще залишається зробити, стосується панелей «Явлення Христа Марії Магдалині» Photo 8 «Делфтська їдальня». Фото до 2022 р Photo 7 «Італійська зала». Фото до 1919 р 2 Ханенко 2008. 19 18
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=