Крім Музею Шнютгена, у світі існує всього кілька музеїв, у фондах яких зберігаються великі колекції європейських вітражів епохи Середньовіччя і Відродження. Найбільша і найповніша колекція знаходиться в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні.1 З нею лише приблизно можна порівняти фонди Метрополітен-музею у Нью-Йорку2 та колекцію Баррелла в Глазго.3 Зібрання вітражів Музею Шнютгена значно менше за обсягом (налічує близько 200 артефактів), але завдяки цілій низці видатних окремих творiв отримало визнання на міжнародному рівні.4 Колекція музею демонструє розвиток технологій і художніх форм середньовічних вітражів від XIII до XVI століття в усій їхній багатогранності – від невеличких фрагментів розміром не більше долоні до повністю збережених церковних вітражів у кілька метрів заввишки, що складаються з багатьох окремих елементів. Середньовічна колекція доповнена видатним склінням клуатрів епохи Відродження та великою групою кабінетних вітражів XVI-XVII століть. Головна увага в цієї частини колекції зосереджена на предметах з Кельна, Рейнської області та Вестфалії. Основою фонду слугувала колекція Aлександра Шнютгена (1843-1918), засновника музею (іл. 1).5 Кольорові вітражі відігравали головну роль в оздобленні середньовічних церков і монастирів, а з кінця XV століття – і у світських будинках заможних городян. Вони закривали віконні прорізи, які на початку готичного періоду ставали дедалі більшими. Ці прозорі стіни дозволяли денному світлу проникати всередину будівель. Вітражі трансформували його на яскраве та Photo 1 Карл Фауст (1874–1935), Портрет Александра Шнютгена, 1918 р. 1 Williamson 2003. 2 Hayward 2003. 3 Marks 2012. 4 Lymant 1982. 5 Карл Фауст (1874-1935), Портрет Александра Шнютгена, 1918 р.; Кельн, Музей Шнютгена, інв. M 732. Мануела Беер Колекція вітражів Музею Шнютгена Передумови та генезис особливого колекційного фонду 23
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=