роботу над трьома осьовими вікнами каплиці Кельнського собору, діяв саме в цьому напрямку. Він розпорядився замінювати цілі шибки неоготичними копіями навіть за мінімальних пошкоджень, що призводило до втрати значної частини оригінального матеріалу. Відповідно до свого девізу Colligite fragmenta ne pereant (Збирайте решту частин, щоб вони не загинули),21 він забрав деякі з викинутих вітражів епохи Високої готики до своєї приватної колекції. Зокрема чудове зображення голови з вікна Трьох Королів (іл. 3).22 Незвичайне вітражне що була прибудована до його будинку на Хоймаркт. Обидва вітражі нині знаходяться у фондах Музею Шнютгена13. Невдовзі після секуляризації Кельн перетворився на один із головних центрів торгівлі творами вітражного мистецтва у Європі14: протягом двох десятиліть з рук у руки перейшло близько 2 000 вітражів. Багато нових колекціонерів і торговців невдовзі долучилися до цього прибуткового бізнесу, тим більше, що попит з боку англійських комерсантів за цей час значно виріс. Крістофер Ґампп (1750-1825), німець і виробник тканин, який оселився в Норвічі, відіграв важливу роль як посередник у продажу рейнських вітражів до Англії.15 Більша частина німецьких вітражів, які й досі зберігаються в Англії, прибула туди до 1850 року.16 Багато вітражів з нових кельнських колекцій були знову продані невдовзі після створення. Причина продажу полягала в тому, що власники колекцій потрапили у фінансову скруту після відходу наполеонівських військ у 1814 році, і секуляризоване майно було вдруге виставлене на торги. У 1824 році видатна колекція вітражів Плейніссена – Гірна – Шиффера була продана з аукціону. ЇЇ частини та окремі вітражі опинилися в різних куточках світу.17 Тим часом у Кельні сформувався професійний художній ринок. Починаючи з 1840-х років, усі основні кельнські аукціони з продажу спадкового майна організовувала компанія J.M. Heberle, яка на той час зайняла монопольне положення в сфері торгівлі творами мистецтва у Кельні.18 На аукціоні художньої колекції Йоганна Антона Рамбу (1790-1866) в 1867 році молодий Александр Шнютген, якого щойно висвятили на священника, вперше публічно виступив як покупець і придбав кілька середньовічних картин. Так було закладено основу його колекції.19 Наприкінці 1860-х років, коли у Шнютгена з‘явилася пристрасть до колекціонування середньовічного мистецтва, на жаль той час, коли на кельнському ринку був доступний великий вибір вітражів, давно вже минув. Дивлячись на вітражі, які Шнютген, ймовірно, придбав між 1867 i 1906 роками (коли вiн передав свою колекцію місту Кельн), ми помічаємо, що, окрім двох дуже важливих лукових вікон середини XIII століття із зображенням Успіння Діви Марії (іл. 2) і Коронації Діви Марії,20 вони майже повністю складаються з невеликих кабiнетних вітражів і фрагментів вітражного скла. Первісне зібрання засновника колекції включало велику кількість середньовічних фрагментів із зображенням людських голів. Ці зображення були вилучені з контексту наративних циклів великих церковних вікон і їх, ймовірно, було легше і дешевше придбати на мистецькому ринку навіть в останній третині XIX століття. Не секрет, що Шнютген мав можливості купувати вітражі і поза межами вільно доступних джерел придбання. Наприкінці 19 століття в багатьох місцях розпочалася реставрація і збереження споруд та їхніх вітражів з акцентом на те, що це архітектурні пам‘ятки минулого. Метою реставраційної практики того часу було досягнення гармонійного загального враження відповідно до стилю. Така реставрація призводила до масивних втручань в первісну матерію. Шнютген, якому в період між 1899 і 1901 роками було доручено організувати Photo 3 Голова Короля з вікна Трьох Королів, Кельнський собор, Кельн, близько 1330-1340 рр. 13 Кельн, Музей Шнютгена, інв. № M 167a–b; Lymant 1982, 77–80, № 45–46; Mädger 1995, 195–196; Woelk/Beer 2018, 232–233, № 151 (Pavla Ralcheva). 14 Wolff-Wintrich 1995, 341; Gast 2019, 412 15 Wolff-Wintrich 1995, 341. 16 Докладніше про це див. Williamson 2007. 17 Див. примітку 12. Кельнському торговцю тканинами Каспару Генріху Бембергу (17441824) належала ще одна, суто вітражна колекція, див. Berghausen 1995, 151. Список ранніх кельнських колекцій, що містили вітражі поряд з іншими предметами мистецтва, див. Schuhmacher 1998, 112. 18 Kronenberg 1995, 132–133. 19 Про те, як Шнютген почав колекціонувати предмети мистецтва, див. Westermann-Angerhausen/ Beer 2006, 4. 20 Кельн, Музей Шнютгена, Інв. № M 2 і M 3. – Lymant 1982, 11–15, № 1–2; Woelk/ Beer 2018, 150–151, № 96 (Moritz Woelk). 21 Westermann-Angerhausen 1993. 26 27
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=