були долучені великі багатокомпонентні вікна, якими сьогодні славиться музей, зокрема вікно Трьох Королів з каплиці міської ради (Kat. 6) та вікно Десяти заповідей з церкви кармелітів у Боппарді (Kat. 5). Водночас відокремлення Музею Шнютгена від просторового зв‘язку з Музеєм прикладного мистецтва та його переїзд до просторих і наповнених світлом приміщень монастиря Св. Геріберта у Дойці дало чудову можливість представити колекцію вітражів по-новому, адже під час першої музейної презентації перед вікнами було встановлено лише кілька вітражів (іл. 6). Перший директор музею Фріц Вітте (1876-1937) в 1932 роцi розмістив великі вітражі в першій музейній будівлі в просторому приміщенні, щедро залитому природним світлом (іл. 7). Ця інсценізація значною мірою відповідала тому, що провідні європейські та північноамериканські музейні експерти того часу вважали сучасною та адекватною.28 Будівля музею, яка так добре підходила для презентації вітражів, була повністю зруйнована під час Другої світової війни, але чутливі твори мистецтва були вчасно вивезені і надійно збережені. У наступних презентаціях колекції неодноразово робилися спроби відштовхуватися від інсценізації в монастирі Св. Геріберта. Романська церква Святої Цецилії, в приміщеннях якої Музей Шнютгена знову відкрився в 1956 році як перший з кельнських музеїв після війни, менше підходила для розміщення експонатів, попри свою особливу атмосферу: вітражі були представлені частково у світлових коробах, а деякі змонтовані перед вікнами церкви (іл. 8). Лише у новій будівлі, спорудження якої було завершено у 2010 році, знову з‘явилася можливість створити довгу галерею вітражів, залиту денним світлом. Сьогодні тут можна побачити 19 вітражів, зокрема, з клуатру абатства Альтенберг (іл. 9). Разом з іншими видатними вітражами вони були передані Музею Шнютгена зі спадщини Ірен Людвіг у 2011 році і тепер складають третю суцільну колекцію Музею. У 27 Вальрафу вдалося досягти призупинення аукціону вікон з монастирів Св. Клари, Св. Аперна і церкви Св. Цецилії, який було призначено на 29 листопада 1802 року. Натомість він наказав провести інвентаризацію скління клуатрiв монастиря Св. Аперна і церкви Св. Цецилії та передати їх на зберігання до Школи Єзуїтів, див. Wolff-Wintrich 1995, 341. 28 Джозеф Генрі Брек (18851933), директор-засновник музею Клойстерс при Метрополітен-музеї, також надавав особливого значення вітражам у своїй презентації колекції, див., наприклад, Shepard, 2019, 427-428. Photo 7 Музей Шнютгена в колишньому абатстві Св. Геріберта, близько 1932 р. Photo 6 Музей Шнютгена, перша музейна презентація у прибудові Кельнського музею прикладного мистецтва, 1910–1932 рр. 30 31
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=