Пророк Єзекіїль та Апостол Павло Суасон, Кафедральний собор Сен-Жерве-Сен-Проте Франція, перша чверть XIII століття Вiтраж 75,1 x 88,4 см; 80,4 x 97 см Київ, Музей Ханенків, iнд. № 135 БР МХ, 136 БP МХ 1 На найстаріших вітражних фрагментах з колекції Ханенків зображені характернi погрудні портрети, які колись були частиною фігур у повний зрiст, великого розміру, з церковних вікон початку XIII століття. Сьогодні вони є типовим прикладом складових вітражів: в XIX століттi, в епоху історизму, їx складали з оригінальних фрагментів пошкоджених вітражей для торгівлі творами мистецтва. Обидва вітражі, доповнені таким чином, ймовірно, раніше знаходилися в Суасонському соборі, зведеному між 1212 і 1220 роками, а саме у верхньому ярусі галереї з вікнами: у вітражних вікнах заввишки близько дев‘яти метрів пророки й апостоли були розміщені один над одним. Фігура апостола Павла, яку легко впізнати за чубом, містить переважно старовинні скляні елементи, зокрема ефектну раму з «полум‘яного» червоного скла, характерного для того періоду. На противагу цьому, тло, на якому зображена фігура Пророка, являє собою пастиш з автентичних, але ледь пов‘язаних між собою фрагментів. Серед них – частини архітектурних споруд, шат, волосся, геральдичних мотивів (наприклад, герб Кастилії у вигляді замку) та фрагменти щонайменше трьох написів. Розбірливий напис на спині пророка – EZEC(I)EL – дозволяє іконографічну ідентифікацію цієї фігури: як і Апостол Павло, оточена німбом. Другий фрагмент полотнища SPECIES ELECTR(I), який намагалися виправити накладанням клаптиків, нагадує пророцтво Єзекіїля про божественне явлення: «ніби палаючий метал, ніби вигляд вогню всередині нього навколо» (Єз. 1:4). Кілька дорогоцінних оригіналів було вилучено з Суасонського кафедрального собору під час реставрації в 1875-1891 роках. Через кілька років деякі з них «спливли» на паризькому художньому ринку, де їх, ймовірно, придбало закохане в мистецтво подружжя Ханенків. Зразки цього високоякісного скління знаходяться не тільки в Музеї Ханенків у Києві, а й в Луврі (Париж), Клойстерсі (Нью-Йорк), Художньому музеї Волтерс (Балтимор), Музеї вітражів (Iлі) та в інших державних і приватних колекціях по всьому світу. Література: Макаренко 1924, 85, 90 – Grodecki 1953. – Grodecki 1960. – Muratova 1970. – Grodecki/Perrot/Taralon 1978, 169–172. – Caviness/Pastan/Beaven 1984, 10. – Caviness 1990, 59–62. – Рославець 2005. Елена Косіна 36
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=