Розп‘яття Христа і подружжя донаторів ван дер Молен Зост, близько 1300 р. Вiтраж 57,4 x 38,9 см; 47,5 x 39,2 см Отримано від Кельнського музею прикладного мистецтва в 1930-1932 рр. Кельн, Музей Шнютгена, Інв. № М 660, М 614 Köln, Museum Schnütgen, Inv. M 660, M 614 3 Фігури Христа, Марії та Іоанна, які зображені на першому вітражі, та зображення фігур подружжя донаторів на другому вітражі чітко виділяються завдяки контрасту між кольоровим склом і безбарвним тлом. Вони виконані в техніці гризайль. Для оформлення кольорових вставок було використано синє, жовте та червоне скло. Зелений колір хреста, який символічно вказує на дерево життя і не зустрічається більше ніде в композиції, підкреслює значення цього центрального християнського символу. Подружжя донаторів зображено на тлі світло-блакитного ромба, сувора геометрична форма якого розбита хвилястими смугами напису. Два вітражі є частиною циклу, який був створений близько 1300 року на колективні пожертви кількох подружжiв. Вони представляли буржуазію міста Зост. Залишається невідомим, для якої церкви призначалися ці вітражі. Можливо, вони призначалися для романської попередниці нинішньої церкви Святого Павла в Зості: в 1350 році її замінили на нову споруду в готичному стилі (Landolt-Wegener). Три вiтражi, на яких зображені подружжя донаторів, збереглися у вікнах церкви Святого Павла, а ще два – в музеях замку Альтена. Спочатку зображення кожної пари донаторів, ймовірно, належали до зображення святого або біблійної сцени. Проте до нашiх днiв збереглася тiльки одна біблійна сцена – розп‘яття Сумнівно, що це розп‘яття колись було розміщене над фрагментом з донаторами, який зберігається в Музеї Шнютгена. Це випливає з огляду різного виконання тла: якщо на розп‘ятті ніжні листові вусики нанесені чорною фарбою (шварцлотом) як негативна форма, то на фрагментi з донаторами контури листя та винограду з міцнішими стеблами викладені на тлі зі штрихуванням. Стилістичні еквіваленти для обох є на інших фрагментах. Тому можна припустити, що розп‘яття було розміщене над портретом донатора з відповідним тлом. А фрагмент з донаторами разом з іншим фрагментом утворює окрему групу в вiтражному циклі у церкві Святого Павла. Подружжя на цих парних вiтражах завдяки написам можна ідентифікувати як Метгес (?) і Годефрід ван дер Молен, а також Друда і Гота Медебеке, дві споріднені сім’ї із Зоста. Документальна згадка про них датується приблизно 1300 роком. Всі інші подружжя донаторів також належать до заможних зостських родин – двоє чоловіків, ймовірно, були членами мiської ради приблизно у 1300 році. Один, можливо, був бургомістром. Впадає в око те, що жінка, зображена на вітражі зліва, знаходиться праворуч від Христа. А це є більш шанованим місцем у християнській вірі. Чи було так зроблено за аналогією з фіксованим положенням Марії та Іоанна – праворуч або ліворуч від хреста? Це неможливо з‘ясувати без біблійних зображень, які в цьому разі відсутні. Von Falke/Creutz 1910, 8. – Oidtmann 1912, 159. – Landolt-Wegener 1959, 33–37. – Lymant 1982, 46–49, Nr. 25/26. – Kat. Himmelslicht 1998, 204–205, Nr. 34.1–2 (Carola Hagnau). – Wittekind 2007, 199–200. – Kat. Goldene Pracht 2012, 392–393, Nr. 225 (Petra Marx). Юле Вьолк 42
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=