Вікно з Десятьма заповідями З Церкви кармелітів в Боппарді Середній Рейн, 1440-1446 р. Вiтраж 380 x 249 см; окремі панелі приблизно 53 x 72 см Кельн, Музей Шнютгена, iнв. № М 596 5 Цей вітраж є одним з найважливіших пізніх готичних творiв вітражного мистецтва у регіоні Середнього Рейну. Спочатку він знаходився у Церкві кармелітів у Боппарді; на ньому зображенi п‘ять з десяти заповідей (Вих. 20:1-17). Як це було прийнято в середньовічних проповідях, заповіді інсценізуються через взаємопов‘язані зображення їх дотримання або нехтування, причому останнє завжди супроводжується зображенням маленьких демонів. Сцени із заповідями дають чітко сформульованi моральні настанови. Особливо вражає центральна сцена: в той час як група людей ліворуч кланяється золотому ідолу, порушуючи тим самим першу заповідь, віруючі праворуч звертаються до Бога-Отця. Кожна заповідь прикрашена стрiчками, написи на яких запропоновані самим Богом (верхній рядок: du solt nyman doetten / du solt vatter un[d] mutter eren / du solt de[n] sun[n]entag firen, нижній рядок: du solt gotes namen nuit uppelichen nennen / eine[n] got den solt du betten an (за Нікітчем)). В останній сцені цього ряду, внизу праворуч, зображено Мойсея, який отримує скрижалі Заповіту. Спочатку вікно було розташоване в північній стіні бічного нефа, збудованого в 1440 році, і становило нижню половину великого вікна. На верхній половині, пластини з якої нинi розподілені по різних колекціях, були зображені останні п‘ять Заповідей і Діва Марія. На пластинах, що зберiгаються в музеї Шнютгена, зображені не тільки п‘ять Заповідей і Мойсей, але й коронація Св. Єлизавети Тюринзької. Свята, відома своєю благодійністю, зображена з хлібом та одягом, які вона роздає нужденним. Її оточують ангели з орлиними гербами та стрічками з уривками текста Амвросіанського гімну. Точне розташування вікна в бічному нефі і питання про те, на чиє замовлення воно було виготовлено, є спірними. Гейворд (Hayward) припустив, що цей вітраж міг бути створений на пожертви короля Німеччини Альбрехта II (1397-1439) або його вдови Єлизавети Люксембурзької (1409-1442). Своєю чергою Бексманн (Becksmann ) вбачав тут посилання на трiрського архієпископа Якоба фон Зірка (близько 1398-1456 рр.), а Дац (Datz) висунув гіпотезу, що вітраж був замовлений на пожертви самого імперського міста Боппард. У стилістиці вітража простежуються паралелі з пізньоготичним склінням собору Святого Петра в Партенгаймі та собору Святого Марселя в Цеттінгені. У 1818 році, після секуляризації монастиря кармелітів, вікна були продані містом Боппард і потрапили до різних колекцій, зокрема до колекції Шпітцера в Парижі, колекції Баррела в Глазго та особняку Ochre Court в Ньюпорті (Род-Айленд). Prüfer 1877. – Lymant 1982, 105–108, Nr. 60. – Hayward 1989, 184–188. – Nikitsch 2004, 79–81. – Becksmann 2009, 121–281. – Datz 2013. – Woelk/Beer 2018, 252–253, Nr. 166 (Iris Metje). Крістіна Клевер-Кюмер 50
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=