Богородиця з німбом, Св. Іван Хреститель і Св. Маргарита Фрайбург ім Брайсгау, майстерня Ганса Гічманна, вiдомого також як фон Ропштейн, за проєктом майстерні Ганса Бальдунга, вiдомого також як Грін, 1528 р. Вітраж 146 х 53 см (Іоанн), 147 х 52,5 см (Богородиця), 147 х 53 см (Маргарита) Отримано від Кельнського музею прикладного мистецтва в 1930-1932 рр. Кельн, Музей Шнютгена, iнв. № М 595 а-с 16 Свого часу цi вітражі були частиною великого вітражного циклу в монастирі ордену картезіанців у Фрайбурзі. Імена донаторів – вченого і лікаря Йоганнеса Відманна та його дружини Маргрет Шпільменін – і дата 1528 вказані на цоколі під центральною фiгурою Матері Божої з німбом. Над цим зображенням відповідні герби донаторів. На сценах, що обрамляють, подружжя донаторів зображене на колінах біля ніг святих, на честь яких їм були надані імена під час хрещення. Святий Іоанн Хреститель зображений у хутряному вбранні разом з Агнцем Божим. Св. Маргариту можна впізнати за зображенням процесiйного хреста перед нею і переможеним драконом біля її нiг. Друга жіноча фігура на правому вiтражі, яка стоїть на колінах подалі від донаторки, вважається другою дружиною Відманна, Хеленою Хірт. Цей вітраж міг бути замовлений на згадку про Маргрет Шпільменін, першу дружину Йоганнеса Відманна, яка вже померла. На малюнку майстерно зображені різні фактури одягу, від хутряної мантії Іоанна до розкішного вбрання Марії, Святої Маргарити та донаторiв. Зображення відкритих частин тіла і волосся також чітко виділяються і відрізняються. Так, наприклад, у Святого Іоанна ці частини зображення виглядають трохи грубішими, набувають коричневих відтінків у порівнянні зі світлими відтінками у тендітних жіночих фігур. Фігури стоять на тлі з дамаськими візерунками синього та червоного кольорів і, як це було заведено в той час, прикрашені розкішною ренесансною архітектурою. Вона складається з круглих і стрілчастих арок та пишних гірлянд з листя, так званих фестонiв. Забарвлення архітектури в техніці гризайль зі сріблясто-жовтим кольором, є типовим для вітражів того часу. Взірцем для вiтражiв слугував ескiз з майстерні видатного художника того часу Ганса Бальдунга Гріна, який працював на Верхньому Рейні. Тісна співпраця Гріна з майстернею Ропштейна у Фрайбурзі та очевидна стилістична схожість допомогли зробити припущення, що твір мистецтва належить до вітражів саме цієї вітражної майстерні. Kat. Köln 1897, 7–8, Photo 9–11. – Schmitz 1913, Bd. 1, 120–121. – Schnitzler 1968, 97, Nr. 167. – Lymant 1982, 213–221, Nr. 137–139. – Legner 1991, 298, Photo 213–214. – Täube 1998, 66–68, Nr. 23. –Becksmann 2010, Bd. 2, 590–593. – Woelk/Beer 2018, Nr. 245, 368–369 (Iris Metje). Карола Хагнау 80
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=