Спокуси Христа Кельн, 1562 р. Вітраж 86 х 70 см Тимчасово надано для показу з приватної колекції 20 Демонічно посміхаючись, вишукано вбраний диявол у людській подобі та з каменем у руці постає перед Христом. Після 40-денного посту Христа в пустелі диявол вимагає вiд нього довести, що вiн є Син Божий (Мт. 4:1-11; Мк. 1:12-13; Лк. 4:1-13). Але Ісус чинить опiр закликам диявола перетворити камінь на хліб, кинутися з наріжника храму додолу, не заподiявши собі шкоди, поклонитися сатані, щоб отримати панування над світом. Натомість Iсус вiдштовхує диявола вниз по схилу, що зображено у верхнiй правiй частині вiтража. Цей вітраж має відношення до так званого вікна Христа в північному трансепті Кельнського собору. Це вікно з вітражами, датованими приблизно 1525 і 1562 роками, не є частиною первісного задуму собору: воно потрапило до собору в 1823 році, а на своє нинішнє місце – в 1870 році. Вітражі, які спочатку належали до двох різних віконних циклів, ймовірно, знаходились у клуатрах кельнських монастирів Святого Аперна та Святої Цецилії, які були зруйновані пiд час секуляризації на початку XIX століття, а їхні клуатри знесені. Віконні панелі складаються з різних сцен, якi розповідають про життя Ісуса. Кожне зображення обрамлене ренесансною архітектурою з багато декорованими колонами. Зображення Спокуси Христа належати до пізнішого циклу вітражів, створених приблизно у 1562 році, та, ймовірно, належать до контексту клуатра монастиря Святої Цецилії. Датування циклу ґрунтується на даті 1562, написанiй на одному зі стовпів на вітражі «Христос перед первосвященником Анною». Існує явна схожість, особливо із зображеннями «Христос і самарянка» та «Воскресіння Лазаря», в оформленні колон, що обрамляють, а також нимбів і шат, в обличчі Христа і в колiрній гамі. Тому сцену спокуси можна розмістити після сцени хрещення Христа. В основу композиції вітража покладено гравюру на дереві з «Малих страстей» Якоба Корнеліса ван Остзанена, близько 1520-1530 рр. (Лондон, Британський музей, інв. № 1859.0709.2840). Схожість простежується у композиції та окремих частинах фігури диявола, а також в архітектурі вежі. Так само подібним є вітраж зі сценою Спокус, створений приблизно в 1516-1522 рр. (Лондон, Музей Вікторії та Альберта, інв. № C 237-1928). Цей вiтраж спочатку належав до засклення клуатру в абатстві Маріявальд в регіоні Айфель. Rode 1974, 180–185, Photo 27, Taf. 194–201. – Kat. Rheinische Glasmalerei 2007, Bd. II, 208–210, Kat. Nr. 104, Photo 31 (Dagmar Täube). – Scholz 2021. Карола Хагнау 92
RkJQdWJsaXNoZXIy MTI5NTQ=